Нет, Нет, Господь я не забыл,
Как Ты меня от зла хранил.
Как твоя нежная любовь
Давала силы вновь и вновь.
Твоя забота и вниманье
Дали мне жизни пониманье.
За горло ты меня не брал,
А в жизни выбрать путь давал.
Твоя рука меня хранила,
Напрасно жизнь о камни била.
Ты не давал замерзнуть в стужу,
Быть без Тебя намного хуже.
И, чтобы насмерть не разбиться
Давал живой воды напиться.
Ты отбивал судьбы удары,
Вся благодать давалась даром.
Не мог делами заслужить
Под милостью Твоей, чтоб жить.
С Тобой вовеки не растанусь
И пред Тобой я снова каюсь.
Трудно бывает устоять,
Как хочеться за горло взять...
Бывает, что и отвечаю,
Но я неправ, я это знаю.
Дай силы пребывать в любви
И стать таким как хочешь Ты.
Прочитано 3720 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3.67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.